Чому тужу, мій краю , за тобою?
Чому ввижається хатиночка мала,
Де під вікном, посіяна весною,
Пахуча мята зеленню цвіла.
Й тут на полях пшениця злотом ллється,
В городі маки радують весну,
Й тут під вікном барвінок часто в’ється,
І соняшник- До сонця дотягну!
Є й чорнобривці , що садила мати.
Саджу і я, і пахнуть як й тоді,
А смуток ось не можу заховати,
Хотілося б вернутись в давні дні.
Послухати б хоч ще раз соловейка,
Що тьохкав десь у батьківськім саду.
Лишився там, а з ним й моя сімейка-
Лиш на знімках нагадує весну.
Хотілось би зозулю насварити,
За те, що накувала купу літ,
На жаль, не можу з нею говорити,
Не прилетіла жити у цей світ.
Немає й жайворонка, пусто в небі
Лиш часом чорна хмарка надбіжить.
Заплачем разом, ніби у потребі
Шукаю друга, спогадом пожить.