" Я хочу заходить к тебе в сон, воскресая, наполняясь тобой, и в тебе оставаться, прорастать, принимать твои теплые соки, распускаться цветком, раздвигая границы ощутимого мира… Ты не знаешь, насколько я люблю тебя.
Нет. Я хочу тебе сниться."
Светлана Лаврентьева http://skazzka.2bb.ru/viewtopic.php?id=930
Чому ти боїшся безсоння?…
Чому не чекаєш дощів?…
Бо мотузочку кроків коханих
Змиє водою до центру землі…
Час стугонить під колесами днів
Рахує зупинки, стовпи, пасажирів …
Я завжди виходжу тут.
Каву з автомату чомусь не люблю.
Та питиму, що вдієш о цій порі.
.....Керуючись першоінстинктами,
На нюх гострий сподіваюсь,
на те, що ти не змінив звички
Курити саме ці, неміцні цигарки,
І пахнути лезом бритви
З відтінком терпких вітрів.
.....Маю надію на гострий слух,
Що в самому серці міста
Відсіює кроки твої з поміж натовпу
тутешніх людей і туристів.
.....Ще покладаюсь на тебе,
що у хвилину сну
Ти йтимеш упевненим кроком,
Не помічаючи більше нікого,
Не дбаючи про гарні манери
Ввійдеш до мене у спальню.
Візьмеш за руку,
Як то раніш бувало,
і я прокинусь,
Розімліло рожевощока,
Збентежена і трохи зніяковіла
У твоєму купе.
Колеса в цей час туркотять про своє.
Смішно фиркає потяг
І тріпоче вагонна фіранка
По вуха закохана в небо нічне.
Я страшенно боюся безсоння,
Щоб не проґавити мить
Поєднання лунких коридорів
В точці торкання світів.
...мого і твого...
Змиють дощі наші впевнені кроки
Десь під коріння космічного гаю.
Котиком тулиться сон по-під боком
Морфеєві чари простір долають….
30.01.13
малюнок з інтернету
люба Віточко... як геніально Вам вдалося передати - "реальність снів"... де все існує саме по собі і в той же час у невловимих взаємозв"язках і взаємозалежностях ефемерних...
вірш цікавий і класний - Ваш! я Вам згодом більше напишу, бо є тут речі, які мене особливо вразили - але треба їх спочатку пережити, щоб сказати про них...
прекрасно!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. особливо що відмітили, що вірш "мій", бо я вагалася з деяких приводів...