Її тонка беззахисна душа бажала ніжності, пристрасті, тепла, любові, щирості, вона бажала бути почутою, бути вислуханою… але довго не могла дозволити собі такої розкоші…
Її душа була обдертою, потоптаною, брудною, хворою та безнадійною, вона кричала від болю, вона просила про допомогу, але не була почутою…
А ВОНА… ВОНА жила з цією душею, «раділа» життю, намагалась насолоджуватись кожною хвилиною прожитого, ВОНА робила це так, як вміла. ЇЇ навчали правильно жити, говорити, думати, але ВОНА знала, що не зможе жити так, як їй диктують, тому ВОНА намагалась сама писати свою історію!
