Переплелися літери в словах,
Мов візерунки в давнім манускрипті,
Стояли сни у головах,
Мізерні, мляві і неситі.
Лихим опудалом стирчить
Безглузда і сумна надія,
Чекаючи світанку мить,
Та гасне у світильнику олія.
А морок поглинає новий день,
Збираючи врожай людської віри,
Й облудна фальш чужих пісень
Фарбує свято в колір сірий.
* * *