Коли музи мовчать, говорять гармати
У далекі тридцяті
Тих, хто батьків
тримався заповіту
Розбили, розхристали
І кинули по світу
Під тин жебракувати;
Всю українську свиту.
Письменники, поети,
Церковці та кадети,
Весь Нації цвіт
Спаплюжив пройдисвіт.
Відбувся дефіцит
Всього тверезого –
Закрили за залізні грати,
Залишили скалічених вмирати,
Живцем поховали України цвіт.
На зміну їм
гармат великих постріл –
Заговорила зброя –
не менш ніж перо гостра.
І різали горлянки
всім красноперам
з ранку –
нового дня страшного!!!
Закінчились набої
Для ворога нагода
І били бойовоє
Братерство з висоти.
Втомилися герої
І спати лягли поруч
біля пророків давніх,
хто надихнув на герць.
За цей час перепочин
дали вони поетам,
які новітнім злетом
Схопили естафету
У шістдесятих, недавніх.
Рвонули в вись космічну
Включивши всю магічну
І задрижала імперія калічна,
І рухнула навіки!!!
Могутньою Рукою
Відкинули Хазарщину –
Хай щезне Каганат!!!!!
Впоралися герої
І знов зраділи люди;
Будують Батьківщину!!!!
Але, для захисту сьогодні,
Яка потрібна зброя?
08.01.11р.
