"Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх..."
(Ольга Кричинська АБО)
Це в жінці існує даністю,
З дня в день, з року в рік, крізь віки -
Одвічне бажання справжності…
Ви чуєте, чоловіки?
Ви чуєте ? Все так просто,
Лиш будьте собою, не більше.
Міняється час і простір,
Вона ж не бажає інших.
Інших, насправді, багато -
Хитрих і злодійкуватих-
Успішних, всесильних, пихатих,
Державних і тих, - зіркуватих,
Гарячих, принадних і смілих,
Веселих і зарозумілих,
Вірних, надійних, рогатих,
Мудрих і мудакуватих,
Привабливих, радісних, млосних,
Смішливих і надто серйозних,
Коханих невдах і п’яничок,
І просто гарненьких сідничок,
Мерзенних, невтішних, поважних….
Та жінка бажає справжніх!
А справжні приходять мовчки,
Поперши колишніх і страх,
Бо знають бажання жіночі,
І не для спочинку у снах
Лягають до ліжка щоночі,
Зникають десь потім в світах…
Що їм за біда, як жага та
Назавтра обернеться болем
Ти згодна платити ту плату, -
Сама собі вибрала долю …
Все так, і не так, і то правда,-
За справжньої пристрасті мить
Століття віддати ми раді
Чого ж тоді серце щемить?
Чого ж тоді сумом повиті
Прекраснії очі дівчини?
Де ж справжність? – Гай–гай, там щомиті
Вже інша спливає личина…
Вже б час спокійніше сприймати
Все те, що є в людській натурі –
Все тих же мімікроприматів,-
Дворняжок у лев’ячій шкурі.
Та в жінці існує те даністю –
Крізь зради й гіркі помилки
Вона все ж шукає справжності,
Ви чуєте, чоловіки?
Друже Валентине.Книга на Волини ризновид ричковои чайки.Жодна пташка так мабуть не захищае дыток своих, а плаче так хиба вивыльга.Вибачай монытор за дрянь маю.
Видсудив пенсию 8 т.а жиди платять копыйки.А муза нас зазвичай практикуе.
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Друже Миколо, я почервонів. Але ж - їй-богу - знати не знав, що чайку називають книгою... Кажуть: "Вік живи- вік учись!
Щодо пенсії, - то доки тими справами будуть крутити хами з їх тигипками, доти будемо бідувати. Не забути б, лишень, ту владу, яку надумаємо привести, міцно тримати за м"яке місце. Ми ніяк того не навчимося - все шукаємо доброго царя, батька нації...
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорогий пане Миколо! Дякую подвійно, бо вже вдруге читаєте ту ж саму річ. Я її того ж вечора переробив, бо перший варіант був чисто на емоціях, а те могло не сподобатись музі.
