Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.
Втікаю од тої безодні,
Де стогне розпуки завій.
І голос чужої зневіри...
Та буде все добре -
Лиш так!
Далеко од грішної прірви
Покути протертий гамак,
Натягнутий цупко Всевишнім -
Вибілює сонце і дощ...
Натомість змагати у тиші
Іду за просвітником прощ,
Благаючи світла і неба,
Блаженних світань і зорі...
Зректися,
Зректися від тебе
Допоки під силу!!!
Вгорі
Засіяти чистою синню
Отроцтво лелійних садів,
Аби не гірчило полинню,
Аби кровоточних слідів
У серці моїм не зосталось!
Ні тліні,
Ні темних корчів,
Ні болю,
Ні сивого жалю...
Лиш вогник
Надії-свічІ...
(3.12.12)
ЛЕСЮ,
КОЛИ ПРОЧИТАЛА ТІЛЬКИ НАЗВУ ВІРША, УЖЕ ЗАХОТІЛОСЯ ДОТАТИ ЩЕ ДВА СЛОВА, ЩОБ ВИГЛЯДАЛО ЦЕ ТАК: "ЗРІКАЮСЯ БОЛЮ І СМУТКУ У ВІРШАХ"
ДЛЯ МЕНЕ ОСОБИСТО ЦЕЙ ТВІР ЗВУЧИТЬ ОПТИМІСТИЧНО І В МОЄМУ СЕРЦІ З‘ВИЛАСЯ ТАКОЖ НАДІЯ, БО ТИ Ж ЗНАЄШ, ЯК Я МРІЮ, ЩОБ ТИ БУЛА УСМІХНЕНА У ВІРШАХ
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаю, Олю,знаю... Та безсила вдіяти щось з собою.
На жаль...
Але дякую Вам, що не відмовляєтесь від мене такої))))
