UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: gala.vita: Щоб грудню надерти хвоста - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ха-а, 05.12.2012 - 14:17
Мені чулан здається якимсь турецьким ковпаком)Мабуть, це від димарів - вони наче люльки роздувають, сидячи в нічних ковпаках 
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Веселе і чудне уявлення , але можливо воно має грунт, адже слово "чулан" має тюркське походження.Дякую за увагу до моєї творчості! 
Криптопоэзия Krajzer, 05.12.2012 - 14:16
Дякую за посилання!З комишом, наче, розібралися  А, ось, з "чуланом", не зовсім. Те, що слівце вказано у Вікі - не достатнє обгрунтування, щоб не вважати його русизмом. Бо, я к бачимо, навіть і Вікі вказано: "рідко". Ну, то таке: говорить в мені граммарнаці
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Ви такий небайдужий до української культури та мови зокрема. 
Криптопоэзия Krajzer, 05.12.2012 - 12:35
Комиш? Чулан? Чиж це не русизми? Є сумнвіви, є...Взагалі, вірш пречудоваий!!! 
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вельми вдячна Вам за такі щирі коментарі! Комиш (Scírpus) — рід рослин родини осокових (Cyperaceae). В Україні часто неправильно називають комишом очерет, рогіз і/або схеноплектус озерний (куга). Комиш Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88 ЧУЛАН, а, чол., розм.., рідко. те саме, що комірка http://sum.in.ua/s/chulan Словник української мови Ха-а, 05.12.2012 - 12:13
Якось не дуже ритм вловила, а атмосфера казкова. Аж заздрісно - чому мені під носом нічого так чудово не пахне? (десь був бананчик...) gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Приятно , что Вы это все прочувствовали!и кот мой рад такому комплименту!  Благодарю!
Салтан Николай, 02.12.2012 - 20:47
....скажу я Вам, що Ви майстер захоплюючих образыв, таке повне насичення  
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені приємні Ваші слова! Дякую! 
Н-А-Д-І-Я, 02.12.2012 - 17:59
Який цікавий, багатющий твір!! Безліч незвичних образів! Багатюща фантастика! Браво, Віточко!!! Забрала!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для тебе, хоч зіроньку з неба!!!  
Валя Савелюк, 01.12.2012 - 23:14
...Щоб грудню надерти хвоста.Прозорість така лунка… -- ну, крім того, що це клас!!! - це ще й окремий повновісний і повнокровний вірш... самостійний... просто прекрасно все тут у Вас! - ...я не вмістилася в максимальний розмір для коментарів передбачений, тому закінчення досилаю Вам ось тут... бачите, Віточко, яке "велике" враження справляють на мене Ваші прекрасні-прекрасні-прекрасні вірші...  
Валя Савелюк, 01.12.2012 - 23:09
ГЕНІАЛЬ-НО! я --(не буду цього разу ховатися за Королеву...) - "в восторге"! (не побоюсь цього слова...)просто - вищий пілотаж, Віточко... третя космічна - з першого ж рядочка... Ця прозорість з розуму зводить. Тремтять гілочки, тулять пальчики в купку, Шукають грубку. Чистять душу Свою закоцюблу. І мою… -- ох... як мерзнуть "пальчики" ті тоненькі... одна думка рятує - що вони сплять і не до решти відчувають... (а в сні температурні "справи" справді притуплені - по собі знаю... ось якраз уже догоюю рану, які отримала - не повірите - в ліжку власному затишно-улюбленому, під відусьогозахищаючим надійним з дитинства "одіялом"... такий сильний опік вийшов... от як нормальна людина могла б отримати опік третього "рівня" (пухиристість) у ліжку власному під одіялом?... я -отримала... бо у сні рука "притулилася" до реберець батереї опалення... і крізь сон я не почула, що "пече"... прокинулася, коли вже опік досяг третього рівня складності... то, у результаті такого випадкового експерименту, можу обнадіяти себе... і Вас... будемо сподіватися, що вони сплять... але це не стосується такої ніжно-турботливої "струни", яка бринить у душі Вашого Твору прекрасного...Танцюють туманами вкриті шляхи, П’яні від теплого дихання димарів...-- мммммм..... Підпирають боки Старі стовбури, об сиві паркани, І човгають ставні ввісні… -- "прєлєсть"... Вдихаючи з купи сміття сухі телеграми весни… -- з купи сміття - сухі телеграми весни... геніально... А далі – зорі В прозорім сачку саду, Переплетені з осокою,і з комишами, Порослі моєю душею. І величезне, просто над головою, яблуко Золотого наливу. Що сходить лише у цій порі. Дивить на мене… ---- да... Прозорість така…. прозорість така лунка, з розуму зводить навіть кота. З даху, смішний, Кидає зоряні реп’яшки, І мандрує по краєчку луни, По тоненькій струні І дзвінко гука, Щоб грудн gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ОГО!!! ОЦЕ ТАК "РОЗБІР ПОЛЬОТІВ".Дякую, Валю, це щось по за межею мого розуміння, що я справді щось таке написала Велике... аж побігла перечитати...Знітилась і запишалась водночас і зашарілась.  Ручки Вашої шкода, митець повинен берегти свій орган вираження себе. ато я почну хвилюватися  Інколи кіт мені, сам не знаючи того, допомагає писати вірші.заліз оце на дах. і кого він там чатував-полював, але гуркотів, мов кінь.Вийшла, а він на тлі зоряного неба мов золотий...чарівно так... місяць ОТАКЕННИЙ!!!от все і прийшло само ... через кота Дуже дякую, що так реагуєте бурхливо   обговорюєте, це мені так приємно 
Валентина Ланевич, 01.12.2012 - 19:47
Ух, аж перехопило дух! Така відчутно-зрима казкова чарівність! 
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю, приємно, що ти така чутлива до моїх творів, спасибі тобі за твою емоційність!
|
|
|
||||||||||||||||||||||
