А на вулицях часто не сказано цілі поеми,
Кілометри цих слів і безглуздо аж щирих думок.
Усі дії втрачають логічні й марудні там схеми,
Коли хочеться просто назустріч зробити хоч крок.
Саме вулиці так бережуть всіх зізнань емоційність,
Залишають назавжди у душах безмежну любов.
Лиш вони обіцяють цю трепетну й ніжну постійність,
Тільки там те минуле могло б повторитися знов.
І ці вулиці знають до болю всі наші секрети,
І думки, які ми не озвучили, й віру в дощі.
Вони переживають занепади так, як і злети,
Залишаючи недонадії завжди у душі.
Тільки вулиці зможуть насправді усе зрозуміти,
Все відчути, старатися десь відновити баланс.
Здивуватися вельми: які ж ми в душі досі діти.
Лише вулиці можуть давати іще один шанс.
