Крізь призму об*єктива, в рядках з написом чорнильним
Люди шукають людей. Щодня, щогодинно.
Люди шукають щастя, тепла і надії.
Та чи знаходять, чи бачать ілюзії, вставляючи в рамки мрію?
Люди шукають людей в кафе та вокзалах
В будні та свята, що ще не настали.
«Людям потрібні люди» - повторюєм ми щоденно
За що ж тоді ненАвидим інших буденно?
Хтось хоче отримать метелика з брудною душею,
А інший лише прагне тиші та покою.
Щоб хтось був завжди поряд, тихо тліли вуглі в каміні
Й по радіо передавали, як збулась чиясь мрія.
Люди шукають людей
Втомлені, вбиті горем.
Пишуть про це пісні, оди, мемуари.
Пускають в стосунки дим, бажаючи нових вражень
Та чи допоможе це їм?
Бути в очах інших краще?
Бути по-істині справжніми, щирими, часом одинокими
Пити вино з дорогих келихів
Вечорами суботніми
Радіти осінньому листю й давати нові надії,
Що завтра все буде краще
Й усе перетвориться в дії.
Люди знайдуть людей, закинуть тугу й нещастя
Поринуть у новий світ
Де відсутній вчорашній лід.
