Ти не плакала, ні. Твої речі
вже покоїлись у багажі.
Ти не прагнула тихої втечі.
І не хтілось чудес у житті.
Поверталась до темного бару,
бренді-колу вливала до рота.
Кожен третій складав тобі пару.
Кожен другий казав «ти гидотна».
Не буття, і не мрія. Сьогодні.
Паралельно бувало життя.
Ти шукала себе де завгодно.
В голові не думки – маячня.
Від нагадувань сльози з’являлись,
та одразу зникали в очах.
Бо із ними в тобі виринали
сором, біль, дикий відчай та страх.
Ти не плакала, ні. Твій автобус
на кордоні стояв п’ять годин.
Ти шукала загублену гордість
в лабіринтах душевних руїн.
31.08.12
21:30