Я -- серпентарій. Мої змії -- слова.
Вони зав'язуються у вузли і сплітаються в танцях.
Я -- пічка. Мої думки -- це дрова.
Вони потріскують, а мокрі шиплять уранці.
Тільки уранці, бо там роса каплями падає в небо,
А потім життя, метушня, й
Горіти, горіти їм треба.
А слова плутаються у сітках.
Хоч слизькі й холоднокровні.
Вони сплять на моїх руках,
Я співаю їм колискові.
Моє підсердя -- роддом
У ньому народились гадюки.
Я вдихаю, щоб запалити вогонь,
Та дрова-думки не розпалюють руки.
