Це їм... це їм забагато не треба...
Мені ж - повні пригоршні сміху.
Це їм... це їм усміхається небо
Мені ж - покарання за втіхи...
тебе я пам'ятати вже забула
була любов як листя проминула
навіть не глянула не ляснула
в долоні намокла скеля
її очі у полоні...
вдивляються у водорослі зщелин
у море неутішне та бурхливе
ще п'ять секунд потому так тверділа
під вугревим листком до твого тіла
зерням білявим до кісток зімліла
і канула і щезла в твому роті
сховав зім'яв... це їм...
це їм так мало треба...
вони знаходять кроки у піхоті
я ж хочу доторкнутися до неба...
випити зливу сонцем підгоріти
впасти у хвилю щастю так радіти
як ти... з тобою і без тебе
я хочу жити маю я потребу...