Як швидко ти мене забудеш!
Пройшло лиш декілька годин...
В моїй душі безмежні муки,
А ти вже, певно, не один.
Вона струнка, з рудим волоссям,
і губи зі смаком малини.
Вона не любить теплу осінь.
Вона не дзвонить щогодини...
Вона тобі не набридає,
І в магазини сама ходить,
Вона на зустріч не чекає,
І допомоги не попросить.
Байдужі їй твої обійми,
Їй треба тільки пачку грошей,
І ще найкращого мартіні,
І сигарет ще найдорожчих.
...БО ТАК, ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ ЛИШ,
ЯК ХОЧУ ТІЛЬКИ Я ДО ТЕБЕ,
АЛЕ МЕНЕ ТИ НЕ ЦІНУЄШ,
І БІЛЬШЕ Я ТОБІ НЕ ТРЕБА.....
Скільки болю!!
Господи, пошли нашій Оксанці гарного мужчину Хочеться почитати про щасливе кохання. Ех..але по собі знаю, що коли людина дуже щаслива - їй не до віршів
Все буде добре!!
Never Say Never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То просто теба трохи поплакати...найкращі твори чомусь дійсно народжуються в сьозах..
