четверта година ночі
у небі трохи сумно та холодно
тому птахи поховалися в гніздах
але ми не птахи тому ми і досі тут
ми тут у твоєму осінньому мокрому саду
та не важливий цей дощ
навіть ця прохолода не має ніякого значення
у цей проклятий Богом момент
момент коли наші очі зупинилися на точці ікс
утворивши свій ефірний світ
що кардинально відрізняється від того що під ногами
нам не холодно ми пішли туди
тут на вулиці з розмитих фарб очей
ми твердинею стоїмо на кінчиках сердець
що травами тягнуться один до одного
стоїмо ми не проронивши ні звуку
нам не потрібно розмовляти
цей світ кварцовий і є наша своєрідна розмова
і так розмовляючи мовчки світами
розуміємо що ми по справді кохаємо
але світ цей не простий рівно в двадцять три нуль три
співає вітерець розлуки пісню
і ти зриваєшся до низу
коли б секунду зачекав нічого й не згадав з розмов світами
але встигши руку протягти
усе врятував шанс собі дав
тримайся за руку не відпускай бо загубимо наш рай
тримайся зубами тримайся з останніх сил
ще декілька крапель води з ангельських очей
на землю впаде
нехай вони заздрять нашому коханню
тримайся не здавайся їх не шкодуй
їм Господь дарував інший шлях