Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря.
Де лебединий став і запашні отави.
Де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть, з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь.
Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь.
Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток і тепла церква в профіль.
І коні на лугу.
Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця змістився центр Європи.
І струменить Любов – неперебутній скарб.
Олександр Печора
(Ромоданець)
о.. як прекрасно Ви передали усю суть і смисл такої події -- її вселенську значимість... простоту і красоту -- чистоту і щирість... пане Олександре -- це просто чудо... геніально... дякую за мороз по шкірі...
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Писалось не надумане, а перевідчуте.
За неперебутній скарб!
Дякую. Що не слово - то й скарб, що не слово - то й мудість, наука. Коли слухаємо Вас, син питає (11 клас): а чого це ми, мамо такого поета в школі не вчимо?
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Синові вітання! Хай твориться-витворяється й комарі не кусають.
