я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
Ви-справжній вожак:рішуча,впевнена в собі і віддана своїй зграї. Сильний твір,вражаючий. І така сумна кінцівка...На жаль,так зазвичай і буває-отримуєш несподіваний болючий удар від найближчих... Велична поезія.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику! і за сприйняття, і за розуміння, і за "портрет мій"... -- до речі, люблю пісеньку шлягерну про "одинокую волчицу"... може й соромно зізнаватися, але подобається вона мені, пісня та...
Де ж вони -- ті вожаки,що за зграю крові не жалкують? Деж та зграя, що не пичиться кожною крупою у вожаки пнутися? Де ж ті, що Спину спинами укриють і кров докупи змішають? ДЕ??? Вражаючий твір!!! Браво...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесю! я одного такого знаю -- це я... правда, мені "свої" стріли в спину вставляють... як правило... то найболючіше... бо шаблезубі -- то відомо, до них -- тільки "лицевою" стороною... озброєною! від них спину ховаєш, бо знаєш, що трапиться в мить кожної необережності... а от свої... підопічні... підзахисні... ті, за кого "живота не пожалієш", готовий гадиною повзти і соколом витися...
дякую Вам, люба Лесю! так Ви мене окриляєте щоразу... і надихаєте! це -- правда... Бог Вам воздасть за щедрість Вашу...
потрясаюче!СИЛА... і раптова(болюча для усвідомлення) розв"язка... табун мурашок під шкірою і волосся дибки - ось реакція...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба gala.vitочко! якщо табун мурашок і рослинність -- дибки -- це гарний знак! така реакція -- на "справжнє"... тому, я радію і щасливою почуваюся... і вдруге -- вдячна щиро і рада Вам...
ФАНТАСТИЧНИЙ ПОРТРЕТ - ХИЖАКА, ВОЖАКА, БЕРЕГИНІ! ЗГАДАЛА ФІЛЬМ "ВОВЧА ЗНРАЯ", А ТАКОЖ ПІСНЮ:
Всі колись ми мріяли, гадали
Виросту – оце буде життя.
Буду вільним, буде купа друзів
Всі проблеми кануть в небуття.
Та життя доволі дивна штука
І хоча ти розумієш це не зразу,
В час біди зникає все хороше
Залишають одні образи.
Приспів:
Ти живеш, неначе у вовчій зграї
Там де кожен думає лише про себе
Чужаком серед своїх згораєш,
Витікає мляво життя з тебе.
Самоти накрила хвиля чорная
І лежиш ти наче у човні.
Опустив вже руки і вітрила згорнуті.
Ловиш звуки тиші серед бурі у імлі,
Серед моря опинившись без надії
Моря заздрості людської і злоби
Не чекаєш порятунку навіть в мрії
Де ж поділися ви друзі-вороги.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...ХИЖАКА, ВОЖАКА, БЕРЕГИНІ! -- оце, люба Консуело, Ви вцілили трьома точними цими словами (БЕРЕГИНІ!..) не в брову, а в саму зіницю теми... дякую Вам! -- а чом би й не з самого ранку?...