- Ми-и-ило… - сказало Мило, і вдоволено примружилося. - …кому ж я дістануся … мабуть… потраплю до ванної кімнати якоїсь чепурної красуні… та як же я приємно пахну… а яка ж у мене обгорточка барвиста і цупка… одразу видно - делікатна панянка…
До полиці поспіхом підійшов чоловік і кинув перший ліпший брусочок мила до корзини. Там уже лежали дві пари шкарпеток, набір носовичків і страшенно пихата коробка розрекламованого прального порошку…
- Що ж, - зітхнувши, заспокоїло себе Мило, - комусь і про чоловіків дбати доводиться…
- …не присувайтеся до мене так близько, - звернулося Мило до Крему Після Гоління… - ви надзвичайно звабливий тюбик, але ж, бачите, я в обгортці…
Ванна кімната освітилася. Той самий чоловік, щойно зодягнений у домашню одежу, взяв Мило, без жодних церемоній здер з нього яскраву обгортку і поклав мармурово-рожевуватий брусочок назад на поличку…
- …не роздивляйтеся на мене так відверто, - звернулося Мило до тюбика Після Гоління, - я соромлюся… я не готове ще до таких рішучих перемін…
- Дуже треба… - образився Тюбик, - я, знаєте, давно заручений із винятково порядною дамою - Небезпечною Бритвою. Моя наречена, мало, що постійно заглиблена у саму себе, то ще й футляра шкіряного майже ніколи не скидає… то на всіляких сторонніх безсоромниць я й не задивляюся… у майбутньої дружини моєї, знаєте, дуже відточені і гострі реакції…
- Ви такий сучасний парубок, - звернулося невдовзі Мило до Помазка, - зачіска у вас цікава… це, мабуть, називають ерокезом…
Але Помазок був імпортним, то мови мильної тутешньої не розумів…
- Ой! – тільки й спромоглося сказати Мило, як Чоловік, наніжившись у теплій ванні, ухопив його міцно всією п`ятірнею і ну натирати себе з усіх боків…
- …досить приємно опинитися в таких міцних руках, скажу я вам, - звернулося Мило зо Зубної Щітки, що вміла стояти у стаканчику, як балерина, на одній, затовстій, щоправда, нозі… - довелося мені таки добре над ним потрудитися… аж трохи схудло, здається, - продовжувало ділитися враженнями Мило. Та Щітка розмову не підтримала, бо дуже пишалася далекими своїми родинними зв`язками з пихатим іноземцем-Помазком.
– …ну, тепер я вже цілком досвідчена дама… у стосунках з чоловіками… - ніяк не вгавало Мило. – і, скажу вам по секрету, завтра вранці він обіцяв знову до мене прийти… - але ніхто з присутніх на поличці мильних зізнань не слухав. Бо яка радість дослухатися тих, хто потрапляє у вишукане товариство так не надовго…
- Він таки любить мене, - сказало Мило власному дзеркальному відображенню, черговий раз повернувшись на поличку. – Щоранку й щовечора ми зустрічаємося… у його рухах – стільки сили, пристрасті… між нас – така чистота! але чому ж я так худну… скоро стану зовсім тоненьким змилочком… боюсь, одного разу навіть до решти розтану від своєї самовідданої любові… як же він тоді буде жити без мене? - але дзеркальне відображення не знайшло жодних слів, і тому промовчало.
Наступного ранку тоненький змилочок – усе, що залишилося від колишнього повнотілого Мила, повертаючись на знайому поличку, послизнувся, ударився, падаючи, об край умивальника, тоді, проїхавшись кахельною підлогою, опинився під ванною…
- Який же я необережний, - поскаржився змилок самій тільки темряві, - але нічого, нічого… він знайде мене… увечері він забере мене звідси…
Увечері Чоловік заніс до ванної кімнати і поклав на поличці новий брусочок мила, в такій же цупкій і яскравій обгортці…
- Он як воно трапляється часом у житті, - зітхнув Змилок. – Що ж, журитися все одно не варт… Я був у цьому світі… був! …і завдяки мені світ цей став набагато чистішим…
- І солодшим! – нарешті почулося у відповідь. То сказав виплюнутий недавно дитиною недосмоктаний до решти цукерок-льодяник, що також долею випадку опинився у темряві під ванною.
ЩЕ ТРОШКИ НАПИШУ, ЗАМАХНУСЯ НА "СВЯТЕ". ТОВАРНІ ВІДНОСИНИ ВИНИКЛИ, ЯК НЕ ДИВНО, ЩЕ РАНІШЕ, НІЖ СЕКС-ІНДУСТРІЯ, МОДЕЛЬНИЙ БІЗНЕС І ПРОСТО ПРОСТИТУЦІЯ. В САМІЙ ПРИРОДІ САМИЦІ ЗАКЛАДЕНО ЗНАЙТИ САМЦЯ ЛІПШОГО - САМИЦЯ ДУМАЄ ПРО ДОЛЮ ДІТЕЙ, ЯК БИ СТВОРИТИ ЇМ ТАКІ УМОВИ, ЩОБ ВОНИ ВИЖИЛИ У ДИКОМУ ЖОРСТОКОМУ СВІТІ ПРИРОДИ.
МОДЕЛЬ ТВАРИННОГО СВІТУ МАЛО ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ.
ОДНИМ З ПРИКЛАДІВ Є ТЕ, КОЛИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВЕСІЛЛЯ, ЗА НАРЕЧЕНУ ДАЮТЬ ВИКУП, ЦЕ ВІКОВА ТРАДИЦІЯ. Я ВЖЕ МОВЧУ, ЩО БІЛЬШІСТЬ ДІВЧАТ І ЖІНОК МРІЮТЬ ВИЙТИ ЗАМІЖ ЗА БАГАТОГО. ШЛЮБНІ КОНТРАКТИ, ТАКОЖ КУПИ-ПРОДАЙ ВІДНОСИНИ.
КУДИ НЕ ГЛЯНЬ, ТОВАР-ГРОШІ...
ТО МОЖЕ ЛІПШЕ БУЛО Б ПОВЕРНУТИСЯ В ПЕРВІСНО-ОБЩИННИЙ ЛАД?
ЗВИЧАЙНО, У ВАШІЙ КАЗЦІ, МОВА ЙДЕ НЕ ПРО ШЛЮБНІ ВІДНОСИНИ, Я ЦЕ ЗРОЗУМІЛА ЩЕ ВЧОРА, АЛЕ ВЧОРА БУЛО СВЯТО І Я НЕ НАВАЖИЛИСЯ ПИСАТИ ПРО ЦЕ
КАЗКА СПРАВДІ ПОВЧАЛЬНА! НЕ ТРЕБА ДАВАТИ МОЖЛИВІСТЬ СЕБЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ, ТОМУ ЩО ДОЛЯ ОДНА - АБО НА СМІТНИК ЖИТТЯ, АБО НА ЇЇ ОБОЧИНУ...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МОДЕЛЬ ТВАРИННОГО СВІТУ МАЛО ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ. -- в часи духовного зубожіння модель тваринного світу справді випливає на поверхню в людському, як оце зараз... вижити і прогодуватися -- от і все. але це рівень шлунка... інстинктів, тваринної складової в людині. якщо з цим згодитися, то скоро хвости повідростають... людина -- триєдина, і вона -- не тварина. їй іще дано серце (любов, совість) і розум (Дух, інтелект, істинне Я, внутрішній Бог)... таким чином важить так-но те, чим у житті своєму людина керується -- шлунком (его, емоції, інстинкти), чи істинним Я -- Духом, Богом, почуттями... тема занадто масивна... врешті, кожен обирає свої орієнтири...
ТАКА ДИВОВИЖНА АЛЕГОРІЯ, ВЛУЧНІ ОБРАЗИ, ЦІКАВИЙ ДІАЛОГ - МОДЕЛЬ РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ І ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН. МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЦЯ КАЗКА ПРО НЕРОЗДІЛЕНЕ КОХАННЯ...ЯКБИ ВОНО БУЛО ВЗАЄМНИМ, ТО ЧОЛОВІК НЕ КОРИСТУВАВСЯ Б МИЛОМ
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і Ваш мотив тут присутній, звичайно ж, люба Консуело... живемо в часи споживчих стосунків, особисті взаємини не стали винятком, навпаки -- подивіться, як саме ТАКЕ пропагується усіма засобами... жінки масово презентують себе, як привабливий секс-товар, який дорого коштує, значення має виключно форма і упаковка... чоловіки сприймаються не інакше, як станки для виготовлення грошових купюр, як статусні самці... цинізм, бруд і розкіш шоу-бізнесу, наприклад, -- чи не найомріяніша стезя для багатьох... закони зграї... тільки все це... одне слово, зараз скорлупка вважає себе більш значимою, чим саме яйце, як символ життя і його відродження... але, чи варто нам "брюзжать"... може це пора, яка належить іншим... мабуть, так воно і є...
Та ми всі деякою мірою дитинні... Це ж насправді прекрасно, як на мене... До речі, мої домашні в захваті від Вашої казочки і від фантазії, зокрема! Натхнення Вам, дорога п.Валю!!! І справді дякую за цю таку реальну розповідь...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
обіймайте і вітайте Ваших домашніх! весни і казок чарівних і щасливих усім вам...
П.Валю- це справжнє святкове чудо... Яка гама емоцій супроводжує читача від початку і до кінця... І скільки ідей, вплетених у сьогодення і в буденність кожного з нас... Браво!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Лесю... така казочка вийшла... мило і льодяники -- здавалось би, що спільного, а виявляється...
я справді рада, що казочка Вам сподобалася... помічено, що чим більше в людині дитини, тим більше в ній генія... це я про Вас...
Як мило!.. І так зворушливо... Така гарна казочка з таким глибоким змістом:отак віддає людина свою любов сповна(як те ніжне рожеве мило),допоки від неї самої нічого не залишиться...Зате від цієї любові і турботи світ стає чистішим,солодшим і світлішим... Зворушила мене Ваша казочка...Яка ж Ви молодчинка! -ось таке вишукане мило я знайшла,у формі троянд!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчику, дякую! любов -- це насамперед турбота... і якщо цей процес не взаємний... то од мила залишається тільки змилочок... але смисл від того не міняється -- світ справді стає чистішим... дякую і за картинку -- мабуть, трояндами пахне таке миле мило...
А ми заходимо до ванної кімнати з такими приземленими намірами. А там- ось яке бурхливе життя. Сподобалось.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
життя скрізь... мій друг сказав мені: ну от, після такої казочки я буду вибачатися щоразу перед милом... і взагалі -- така жорстокість... доведеться без мила обходитися.... отак впливають казки на дорослих людей але це так-но казочка...
дякую, Ліоліночко, і за гумор насамперед...