«Я потребую вийти з берегів...»
(Галина Мирослава)
...І знову вечір снігом побілів,
Вдалечині горять маленькі вікна.
Я потребую вийти з берегів,
Бо в берегах загублюсь,
Знищусь,
Зникну.
Бо наче айсберг, втоплений в глибінь,
Не схаменюсь підводними шляхами.
Як біла ніч в продовженій добі,
Я буду миттю,
Вічністю,
Роками.
Або як суша спраглих островів,
Попід небесним встеленим покровом...
Я потребую вийти з берегів,
В останній раз,
Чи вперший,
Або знову.
О,так!Коли емоцій через край і вони не вміщаються всередині в тебе,починається повінь...Дуже цікаво і образно змальований внутрішній стан ЛГ,влучно передані відчуття переповнення емоціями. Краще не виходь з берегів,а то вир твоїх бурхливих почуттів затопить увесь сайт... Жартуюзвісно! Вірш-класний!
Краще не виходь з берегів,а то вир твоїх бурхливих почуттів затопить увесь сайт... 
Жартуюзвісно! 
Вірш-класний! 
Я потребую вийти з берегів,
