Мені б вікно – дивитися на світ,
На місяць із тавром старого храму.
Й того, який ще й досі сам не свій
Від слів моїх. А власних знову бракне.
З душі ходити в душу навпрошки.
Стелити ніжно ніч на ложе шовком.
Та пальців розплітаються стежки,
Загорнуті в забутий нами жовтень...
2010