UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ВІН ПОВЕРНУВСЯ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Дощ, 20.01.2012 - 20:46
Таке несподіване порівняння, на перший погляд... дуже мені симпатична порода коллі. Ці представники псячого племені, по-моєму, найкраще уживаються з людьми, особливо з дітьми. А з яким почуттям власного достоїнства ці симпатяги ходять, хай навіть і на повідку... Тому я вже й не дивуюсь, що Ви прирівняли свого вірного друга до снігу, за яким теж, певно, скучили...  
Валентина Курило, 18.01.2012 - 16:41
А у нас снігу зовсім мало. Тільки тільки припорошило. Може й до нас дійде і під порогом ляже. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
неодмінно прийде! а щоб не барився -- будемо дмухати у Ваш бік... обмітайте порога...  
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 18.01.2012 - 03:19
КОЛИ З НАШИМИ ВІРНИМИ ДРУЗЯМИ МЕНШИМИ ЩОСЬ ТРАПЛЯЄТЬСЯ, У НАС ВІДКРИВАЄТЬСЯ ДРУГЕ ДИХАННЯ, ЩОБ ВРЯТУВАТИ ЇХ. НА ЖАЛЬ, НЕ ЗАВЖДИ ЦЕ В НАШИХ СИЛАХ...Я ВЖЕ НЕ РАЗ РЯДУВАЛА СВОГО КОТА. В СЕЛІ НЕМАЄ ЛІКАРЯ І ТРАНСПОРТ В МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ НЕ ХОДИВ, ТАК Я ПІШКИ КІЛЬКА КІЛОМЕТРІВ ЙОГО НА РУКАХ НЕСЛА (А ВІН ВАЖИТЬ 10кг)... ЦЬОГО ЛІТА СУСІДНІЙ СОБАКА ВІДКУСИВ ЙОМУ ПАЛЬЧИКА, Я ГОЛОСИЛА НА ВСЕ СЕЛО І 2 ТИЖНІ БОРОЛАСЬ ЗА ЙОГО ЖИТТЯ - ВІН НЕ ЇВ І НЕ РУХАВСЯ, Я РОБИЛА РІЗНІ ПРОЦЕДУРИ І ВІН ВИЖИВ!!! БАГАТО ЧОГО З НИМ ТРАПЛЯЛОСЯ, ЛЮБЛЮ ЙОГО І ВБОЛІВАЮ ЗА НЬОГО, БО ВІН БАГАТОСТРАЖДАЛЬНИЙ В МЕНЕ... Я ВПЕВНЕНА, ЯКБИ В МЕНЕ НЕ БУЛО МОЇХ УЛЮБЛЕНИХ КОТІВ, МОЄ ЖИТТЯ БУЛО Б САМОТНЄ І НЕЦІКАВЕ... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо людина має щасливу здібність любити, то об"єктом її любові стає увесь світ -- наші хвостаті обранці не є винятками... наша любов до них (взаємна!) -- природна. а любов -- завжди насамперед турбота... хай будуть здоровими і веселими друзі Ваші... всі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на тому й зиждимось! дякую, Лесю...   
Володимир Шевчук, 17.01.2012 - 20:18
прочитав і вірш, і цілу історію до нього - нижче, в коментарях  якою сумною ностальгією повіяло! Згадав і я свого вірного друга, вірного не одному мені, а усій моїй сім"ї, навіть більше... Його забили, акуратно підкинувши під поріг  я любив його, як людину, і всі любили. Пройшло півроку, досі не можу повірити, що він більше ніколи не зустріне мене... та що я про себе Валю, Ваш вірш світлий і добрий, як і Ваша душа.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вибачте, любий Володю, що роз"ятрила випадком таку Вашу свіжу і болючу сердечну рану! Їй-бо не думала, що такого натворю... тут уже 5 років минуло і то сиджу, печалюся, а у Вас всього лиш якихось пів року... вашого друга забили... була і в мене велика підозра, що Басю мого в ніч на різдво притравили... ніби й легшати вже йому за той тиждень минулий стало, навіть бульйончик уже з пальця мого злизував -- так я його годувала... але то, мабудь, перед прощанням полегшало... ой... що там говорити... вбити собаку -- те ж саме, що й людину -- життя знищити! просто, за перше не карають... людським судом, але є інший Суд... я от і на мить сумніву не маю, що Бася мій першим мене зустріне, як тільки-но перетну МЕЖУ... і скрізь піде за мною слідом... удвох підемо... оце так я "радісно" перший довгожданий сніг привітала!.. сама того не чекаючи... дякую, Володю, за візит Ваш, завжди приємний і за слова Ваші... посумуємо сьогодні разом.. випадково...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
витончена плавність руху, що ніби триває, зупинившись уже, після лету з неба... -- дуже схоже як лежить собака-коллі і такий, як зараз оце в нас, сніг... лінії... пухнаста м"ягкість ліній... білий, як в коллі жабо і комір... одне слово -- схоже... дякую Вам за щирість... ось Вам кави гаряченької в такий холодний вечір зимовий а! і я з Вами за компанію --
Наталя Данилюк, 17.01.2012 - 19:34
Шкода...До тварин прив'язуємось,як і до людей-всім серцем. Не журіться,у Вас ще є Ваш котик Лаврін.Може і собака згодом з'явиться,хтозна... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якраз в ніч на Старий новий рік було 5 років, як Бася мій під тим же порогом, про який і йдеться, вмер... я над ним стояла в третій ночі... нічого змінити не могла... покликала тільки тихенько "Бася...Бася..." -- щоб не заважати йому вмирати... сама й поховала -- недалеко од яблуні-домнешти, з тильного боку хати... так щоб і коло дому, і в тіні... сама яму копала -- не знаю, як це в мене так вийшло, але мороз був, я була в такому стані, що прокопала замерзлу землю заступом, навіть не помітила -- чесно кажучи, таке просто неможливо зробити, але я якось не спомнилася, як зробила... коли вірш писався -- не ця картинка стояла на внутрішньому екрані, не як він біля порога вмирав, а як приходив з гульок своїх і чекав, коли я вийду і впущу його до хати -- лежав так гідно і гарно біля порога... терпеливо... це взагалі аристократичні істоти... інша собака могла б і з*явитися, але то вже не Бард мій... ні... не треба... не полюблю... для чого тварину ні в чому не винну чужу ображати... Наталя Данилюк, 17.01.2012 - 19:12
І до Вас завітав нарешті сніжок? Як гарно,Валю,як чарівно(по-своєму)описали! То у Вас є коллі? Який красень!Дуже люблю цих благородних собак!   Із сніжком Вас!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бася був таким, шукала, щоб схожого... зажурила сама себе... 12 років ми з Басьою прожили разом... тепер у нього небесні справи... дякую Вам, Наталю, і за картинку прекрасну, як завжди, також... майже такий лапатий і випав у нас позавчора... мороз тримає, то сніжок пухнастий такий, білий, прямо під порогом, ну і скрізь -- нагадав мені Барда...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
