UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: А.Б.В.Гість: Фрау Ларсен, как Вы правы… (Пустые слова) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Фрау Ларсен, 10.01.2012 - 18:02
Ммм,рада,что зашла и прочитала.Приятно,когда творчество рождает в другом человеке отклик,наталкивает на размышления.Если честно,то вообще не считаю себя поэтом,просто пытаюсь выразить свои мысли в той форме,в какой они приходят.Иногда-это классические лит.формы,но чаще-нет.Но в любом случае я все же не пишу набор красивых слов,а пытаюсь по-максимуму вложить смысловую нагрузку(как умею,конечно).С ув.Ф.Ларс.
Оксана Пронюк, 06.01.2012 - 20:53
З нетерпінням чекаю продовження!!!У вас чудова українська, тим більше котра несе духовне, мудре, розважливе.  Не завжди ми відчуємо момент Щоби звернутися належними словами. ВЛУЧНО! ЩАСЛИВОГО ДУХОВНО БАГАТОГО РІЗДВА! 
А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачаюсь, Світанку, ще не налаштувався.Захоплюють інші емоції. Я не забув, але прошу почекати...Чи вміємо ми чекати? Раїса Гришина, 05.01.2012 - 21:09
Я також бажаю спуститись з небес на землю, тому і описую віршами наступні реальні факти:Мати з дочкою вже зранку - На лавочку сіли, Та знайому стару тему Знову обсудили. Згадували «незлим словом» Подружок та сваху, В діло це - старі, іржаві - Забивали цвяхи. Треба було б щось робити - Та часу немає, Краще знов поговорити! Робота?!....Чекає! Дочка сидить собі та гадає: «Де б кого найняти, Щоб роботу поробив - Брудну та закляту?!». Валяться вже стіни в хаті, Посуд геть не митий, Як то кажуть у народі - «Корито розбите!». Дочка – років вже під сорок, Чоловіка мала, Та кохання «неземне» З «стелі» десь чекала. Від кохання вона ще, Гроші ждала добрі - Тільки, правда, на таке Не знайшлись хоробрі. Сидять вдвох та все зливають «На млин» мутну воду, Не замітили як сталось - Змінилась погода. Дощ пішов, доріжки слизькі, Заважає віття, Бо вже цілий рік лежить Під дверима сміття. Якось все ж вони зуміли Продертися в хату, Знов взялися за старе - Язики чесати. Крівлю дощик промочив, Начав в хату капати, Ніхто вухом не веде - Треба добалакати. Раптом мовила стара: «Треба щось робити! Щоб спасти те, що не впало - Краще підсобити!» Наняли чужих людей – Збадьорили хату! Дочка й син - тридцяти років, Ховалися ззаду. Стара мати в голові Геть гадки не мала, Щоб синочок та дочка Трохи помагали. Сміття винесли під хату - Маляр й штукатури, Другий рік воно лежить – Скріпило бордюри. «Ти, синочок, - каже мати, – Не нате родився, Щоб робить брудну роботу! Краще - оженися!» Не барився!.. Оженився! - Синочок вже скоро, Тільки жінка через місяць - Втекла з другим в гори! Знову думають жінки: «Де найти такого, Щоб на них весь час робив Й на панка крутого?!» Із цього висновок: краще злітати до зірок, ніж копирсатись в багнюці.... А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДУже гарно! Та краще не розводити багнюку.
забайкальская, 05.01.2012 - 16:12
вы и правы,на мой субъективный взгляд,и нет,иногда так хочется полетать,хотя бы мысленно!Но и не отрываться слишком высоко.Нам всем просто нужно быть добрее.  
А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лететь не на одном крыле,Лететь когда ты чувствуешь опору. Мечтать о будущем никто не запретит, Но надо ль упиваться вздором. Оксана Пронюк, 05.01.2012 - 15:11
Дорогий Гостю, чи можна прочитати український варіант цієї відповіді?!
А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже пропоную невдалий початок, а далі допрацюємо.Хоча в словах надійна суть, Бо всі вони шліфовані віками, Не завжди ми відчуємо момент Щоби звернутися належними словами. Мистецтво полягає в тому, Як писано в Святім Письмі: Мов яблук золотих на срібній таці - Така ціна у слова на порі. Щиро дякую за всі побажання, на кожне відповім окремо. |
|
|
||||||||||||||||||||||
