ви ловите нас
на сонячні зайчики…
як рибу
велику
полюєте на живця.
вам дісталась
випа́дком
про нас таємниця –
ми завжди
без сумніву
йдемо на світло…
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця –
такий
задум первісний
Творця.
…підкликаєте нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші хати́ і храми,
спекулюєте з нами
нашими ж іспокон
Святими Дарами,
торгуєте,
як екзотичним крамом…
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
вам випа́дком
дісталася таємни-ця…
але
не
до кінця:
наші храми –
не розписані золотом
кам`яниці,
наші Храми –
наші серця.
самоїди
людської зграї,
ми вас –
знати не знаєм…
ми завжди́
оберемо волю,
покинемо безогля́дно
лЮбі
обжиті місця:
наші Храми –
наші серця…
подамося
за обрій лугами…
лісами,
полями:
наші серця –
наші храми
з дорогими, живими,
невидимими для вас,
неосяжними вами
Триєдино-Богами.
Таж " Матір Божу" упустили, "Царицю всіх святих небес"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О! Богородиця Діва Свята і Пречиста -- я не упустила, вона -- це мама моя рідна -- у мене є пару віршів, де образ Богородиці і Мами земної моєї накладаються ніби... так у мене там в голові глибоко виходить... Богородиця -- Начало моє, Земля моя, БАтьківщина, душа моя, хата моя, моя сім"я... усе з нею співзвучить... яка в мене ситуація (в реальному житті) була!... в коментареві не розкажеш... одне знаю точно -- Богородиця любить, чує і захищає мене... я Її дуже-дуже люблю... а інколи виходить так чомусь, що про самого самого коханого сказати словами і не виходить... слів нема таких... може в цьому причина?... от я про чоловіка свого, про мої почуття до нього не змогла сказати ні разу, до сина так само... і ще -- смішно, але не змогла написати про квартет "Явір", в який я палко закохана з дитинства... а коли зустрілася з ними... так я їх люблю, що, записавши з ними годин 5 розмови -- написати про них не змогла -- жодне слово не захотіло вилущитися... врахуйте, я журналіст за професією, і писати про них намагалася, коли працювала в щоденній газеті... і матеріал був заявлений, і "Явори" чекали -- ні. Єдиний за все моє життя матеріал, який однозначно "не пішов". і все. і точка. зараз я думаю, що то від захоплення занадтого... кожен день матеріал в номер пишеш , пару раз на тиждень інтерв"ю з різними людьми видаєш до друку на полосу цілу, а про коханих "Яворів" -- зась! і все. отак і про Богородицю -- ніби сліпну від любові, як тільтки підводжу на Неї уявні, духовні очі мої...
отака сповідь вийшла. Вибачайте за надмірну відвертість і балакучість... я більше не буду...
а наразі дякую Вам і за підказку, і за привід сказати потаємне...
1Коринфян 8:5 "Бо хоча і є ті, кого називають «богами»,— чи то на небі, чи на землі,— адже існує багато «богів» і багато «господів», але для нас лише один Бог, Батько, від якого з’явилося все і для якого ми живемо, а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося і завдяки якому ми живемо."
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Триєдино-Боги -- маю на увазі Святу Трійцю -- Отця, Сина і Духа Святого... і їх жодними обманами не виманять з наших сердець, які і є храмами Триєдиного Бога нашого.... щось не так?
...лише один Бог, Батько, від якого з’явилося все і для якого ми живемо, а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося і завдяки якому ми живемо." -- цілком згодна і саме так і розумію... думаю, ми правильно розуміємо-ся...
дякую за візит і коментар...
Вірш дуже гарний, як і вся Ваша поезія. Хочеться щоб саме так і було. Але поки що
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви ж знаєте -- ми довго запрягаємо, але швидко возимо!
саме головне -- зберегти в собі Людину, от саме цим ми й заклопотані, і саме тому ми все ще -- Є! і пребудемо...
так, я помітила цього хулігана... а вірш таки сподобався, жаль, що так вийшло
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви питали, що то за Т-подібна споруда... хоч розмова ця (як і тема вірша того, я його поновила в списку, коли "бутерброд" відчепився від мене )сьогодні, в день, коли Христос нарождається, дещо не до пори, але вже я, не подумавши, її розпочала...)-- то та споруда -- це Антонієвський хрест -- він схожий на букву "Т" -- я додала ілюстрацію до того невчасного вірша)-- на таких розпинали в давньому Римі, а не на хрестах, коли поперечина посередині -- з поперечиною по середині -- це символ Сонця, Бога і Добра (плюс -- позитивне все...) Т-подібна фігура ж має зовсім інше прочитання... вибачайте за такі балачки недоречні сьогодні...
Світла і Радості Вам... і нехай на любов Вашу Вам відповідають любов"ю -- всі і завжди!
Цікаве порівняння з трипільцями, нашими прадідами - шанувальниками світла
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... мені також видалася цікавою така паралель...
але хочу попередити Вас, що ваш коментар до вірша "Нетлінна споруда" довелося мені видалити разом з віршем, оскільки хтось, котрий називає себе "вонючий бутерброд" вчинив там хуліганські дії... хочу, щоб Ви знали, чому коментар Ваш зник -- не з моєї вини, але все одно вибачайте... сподіваюся, Ви мене зрозумієте...
Це так велично-щось позаземне,нетутешнє,космічне...
...наші Храми –
наші серця…
- Серце-ось найвеличніший(нерукотворний)храм світла й любові... Така прекрасна поезія вселяє віру в те,що наш народ дійсно обраний Богом...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику... по вірі нашій -- буде нам...