Всі журавлі давно злетіли в вирії,
Під чорним листям сховано печаль
Того, хто дивну казку собі вимріяв -
Крихку й звабливу, схожу на кришталь.
У казці тій - кружля самотнім символом
Той журавель, що ключ свій загубив,
У вічнім леті крила стали сивими,
Якби ж тоді летів, як всі, якби?...
Нема тепла, звивається хурделиця,
Гніздо замерзло, лід його покрив.
Куди ж тепер самотній птах оселиться?
Мовчать про це розлючені вітри.
Під чорним листям слід навіки згублено,
Мотив знайомий з давніх нам давен...
Важливо - зберегти, що справді любе нам
Й літати в парі з іншим журавлем!
Важливо - зберегти, що справді любимо
Й не стати одиноким журавлем! -які щемливі слова... Та вберегти не завжди вдається...А коли стрепенешся-запізно вже... Зворушлива Ваша казка.
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Побачила цю картинку - і переробила кінець - літати в парі з іншим журавлем, так оптимістичніше! Дякую дуже!
Важливо - зберегти, що справді любимо
Та вберегти не завжди вдається...А коли стрепенешся-запізно вже... 
Зворушлива Ваша казка. 
