Жаринкою жевріє життя
Голосно гомонить гуркіт горя
Запалена з відчаю свіча
Жалкує , що не змінна її доля
Згоріти заживо й дотла
Мабуть так боляче і дико
Та не залишиться сама
Свіча нова засяє тихо
Зусилля заживо згорнулись
Стекли струмком серед сердець
Журливим поглядом запнулись
І описали всесвіт весь
Втонути в власному безправї
Загрузнуть в тихім плесі мрій
Це все немов у пєсі дивній
Але це все ж долі сувій
Лукавий дим
В очах гіркотою
І хтость ні зким
І не сам з собою
Безпечна відстань
Так не цікава
Душевна пристань
Собі палала