Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
Лілю, вірші Михайла дуже цікаві і по темі,
і по образах, чудово римовані. А деякі
граматичні огріхи - це вплив західної
вимови. От якби він жив а Полтавщині...
справді болюча тема... і як завжди відмінно висвітлена...
давно тобі, Михайле,квіточками не дякувала за такі щемливі твори...
...просто від душі- http://bestgif.su/_ph/18/2/895299344.gif
О, Господи! Що ж то, до дітей пошта не ходить чи мабуть зчерствіли, мов буханка хліба.
Боляче, що насправді може таке бути. Вчімо від тепер наших дітей мудрої науки. А вірш
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...виявилося що діти були в той час на морі, а дід мобільним не користувався( казав бісова штукенція ), тому вийшло так, що вчасно не зміг їх ніхто і попередити, а в гарячу пору чекати не будуть,так його і поховали сусіди...