Настав тихий, літній вечір,
і знов сижу сама,
гріюсь думкою на твоїх плечах...
тишина,
і тебе біля мене нема.
Вода, крапелька, сльоза
ні, не може бути!
Так, на жаль вона моя.
Моя за тим для кого не чужа,
вона за тим кого кохаю я
вона мій гріх,
моє каяття,
моє бажання жити,
моє друге я.
Гримить грім, небо стає ясним
я очі відкриваю,
а це вже сучасність.
Це був сон
Це була казка
Це було все
Тільки не твоя ласка!!!