Вільна – коли мені не говорять: «Підеш п’ять кроків направо, потім десять кроків наліво, і далі підеш прямо…» Бо хто знає, якої довжини мій крок? І скільки цих кроків я хочу зробити у тому чи іншому напрямку? І чи захочу я взагалі кудись іти?
Вільна – коли я не стаю полонянкою зовнішніх чинників, вони не подразнюють моє внутрішнє «я» і ніяким чином не впливають на мою думку про дану подію чи людину.
Вільна – коли я можу сміятись, якщо мені насправді смішно і плакати, коли мені зле.
Вільна – коли я можу любити тих, кого насправді люблю і не приховувати своєї нелюбові до тих, які не заслуговують чогось кращого.
Вільна – це коли я не прислухаюсь до натовпу. Бо «натовп може піднести тебе до небес, коли ти в’їжджаєш на маленькому віслюкові в місто, а поперед тебе летить маленька голубка… І який у мить зрадить, щойно хтось, у кого шати вишиті золотою ниткою, а на ногах взуття з телячої шкіри – крикне «Ату його!» .
Правду можна говорити тільки рідним людям, та й то дуже обержно.Чи можна казати людині у вічі, що вона не дуже розумна або кривонога? Чи можна казати переслідувачам правду, де сховався Ваш батько? Я думаю, що в глбині дущі люди чудово усвідомлюють свої недоліки й неправильні вчинки, але чомусь відбувається саме так, на жаль!!!
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Про дурість чи кривоногість-це, звичайно, нетолерантно. Я взагалі вважаю, що відносно зовнішнього вигляду людини треба мовчати. Такою її створив Бог. Але коли людина своєю поведінкою переходить всі межі- треба говорити. Критика-це помічне. Чи не забагато горя від брехні?
Згодна,що натовп можна нацькувати на будь-кого, але у випадку з Тим, хто в"їжджав на віслюку мені здалося навмисне провокування, як-то вкидання свиней у прірву, виганяння батогом торговців з храму та інше, але не мені судити,можливо, так було треба для здійснення того, у що ми свято віримо.
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людям завжди треба вказувати на їх погані поступки відкрито. До речі , чи не всі наші проблеми в житті через те, що ми часто на біле говорими чорне, а на чорне -біле. І робимо так, як нам зручніше.А ще викручуємось, як можемо, аби не сказати людині правди в очі. Ну...якось незручно...
