Сивий ворон над байраком кряче,
Із Дніпра веселка воду п"є,
Молода дівчина гірко плаче,-
На жупан козацький сльози ллє.
Розпустилися шовкові коси,
Серце крає невимовний біль!
Ждати буду!- Повертася,просить,-
Я сорочку вишию тобі.
Заясніють китиці калини,
Чорнобривці ніжні розцвітуть
На твоїй сорочці,мій єдиний,-
Тільки ти про мене не забудь!
День і ніч молити Бога буду,
Щоб тебе в поході він зберіг;
Слави там здобудеш-не здобудеш,-
Знов привів до мене на поріг.
Сивий ворон над байраком кряче...
Із Дніпра веселка воду п"є.
Молода дівчина гірко плаче,
І щодень поклони Богу б"є.
Нещаслива ти,дівоча доле,-
У чеканні всі твої роки...
Не один козак подавсь у Поле...
Вицвіли,пожовкли сорочки.
дйсно, така наша доля..... нічого не зробиш.... дуже дуже дуже.... вірш. слів немає... успіхів вам!!!!!
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний Вам! До речі,це є пісня і притому хорова.Це, на мій дилетантський, у цьому питанні, погляд. Я,у всякому разі,так її з самого початку і писав. А Вам,як профі,видніше. Якщо цікавить мелодія,то напишіть мені на tsarinyk@ukr.net і я Вам якось перешлю її. Бажаю і Вам успіхів!
Ну... визнання, частіше всього, приходить після кончини Автора. Але, надіятись треба! Дякую! 
