Я дякую тобі, за все, що було,
За те, що я щасливо була,
Ти знай, що я цього ніколи не забуду,
Поки на небі ще є моя зоря.
Я буду памятати наші ночі,
І соловїв, що чули у гаю,
Я буду памятати твої очі,
Які шептали тихо так "люблю"
Я буду памятати твої руки,
І їх тепло, що зігрівало серце,
Я буду памятати тії муки,
Що я тепер терплю через усе це.
Я не забуду посмішку ласкаву,
І тихий шепіт ніжний уночі,
Я не забуду твою колискову,
І казку, що читав ти в тишині.
Повір мені, я памятатиму усе
Й нехай сто літ минає рік за роком,
Я памятатиму той погляд ненароком,
Що кинув ти услід мені й шосе.
Я памятатиму, нехай минають дні за днями,
І соловїв не чути вже в гаю,
Я памятатиму, як посмішку у мами,
Я памятатиму, що я тебе люблю...
Нехай щасливий ти будеш і не зі мною,
Нехай шептатимеш "люблю" комусь чужому,
Ти знай, що я тебе знайду,
І тихо-ніжно скажу, що люблю.
Я знаю, ти не віриш більш мені,
Я знаю, що не будеш ти моїм,
Та я не знаю чого болить мене душа,
І серця не лікує тишина...
Тому "прощай" тобі кажу ледь чутно
І тихо йду кудись за небокрай.
Ти знай, що я завжди буду з тобою,
Нехай у тебе з іншою є рай..... Прощай....
ID:
249613
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.03.2011 23:59:47
© дата внесення змiн: 25.03.2011 23:59:47
автор: кукуся
Вкажіть причину вашої скарги
|