Кров по зап'ястю...Кожна нормальна людина зараз би думала чи прожила вона життя гідно...Хоча яка б нормальна людина сама себе вбила...Але все таки....Замість того щоб думати про смерть я думаю про неї...Навіть тоді коли я для неї нічого не вартий...Думаю про одне....Щоб не врятували...І тоді біль залишить назавжди...А зараз моя кров створює під мною багряну калюжу...А я так надіявся що ми будем разом....Та не судилося...Хтось з адекватних людей би зараззапитав:" А дійсно чи не час задуматись про своє життя???"...Ні, не час...Бо воно нічого не варте....Не варте без неї...Тепер лише вона зможевитягти моє серце з болота в якому воно загрузло...Щось я занадто відхилився від самого задуму...
Моя кохана, знаю, ти прочитаєш йе коли мене не буде між живими та знай Я завжди буду з тобою....Я тебе люблю....І не зможу нікого полюбити так як полюбив тебе...Ти мій найцінніший скарб....Ти моє восьме диво світу....Я знаю ти мене залишила....та я тебе не покидав ні на мить...І зараз коли життя покидає мене всеодно не покину.....Я не зміг стати іншим....Навіть не треба...Я думаю на тому світі на це не дивляться....Жаль що не зможу більше прийти до тебе і сказати:" Привіт кохана....Як справи???...Сумувала за мною???"...Знаю, що принаймні я для тебе більше не коханий....Та всеодно люблю тебе...
От і все....Сили майже покинули....З великим болем пишу ці останні рядки....Будь щаслива з тим кого ти обрала...
Вже фактично з того світу пишу тобі я....Твій майбутній янгол-охоронець якому ти розбила серце...
Нічого собі 
