Накинуться на мене критикани,
хоча я ще нічого не сказав.
І перші - хто тебе в ті роки ганив,
Коли на ВИ вже подумки звертавсь.
Ти - наша совість, там, в cемидесятих,
ти - крик душі на повному скаку.
Ти - молодість з гітарою кудлата
у джинсах і в шкірянім піджаку.
Ти - наша пісня на магнітній плівці,
в сміливім слові, що палило цвіль,
ти - наша мрія в дорогій автівці,
слід від коліс якої - смуток й біль.
Все недоспіване, не зігране, не зняте
зірвалось з урвища і зникло із очей,
лиш пам"ять не облишила кричати
до хрипоти на загнаних коней.
Для нас, живших с ним в одно время, он всегда будет нашим. Но радует и то, что молодёжь его тоже ценит, хотя может и не так... (Я после его смерти специально на Ваганьковское ездил, цветы возложить.)А Вы ещё о нём и на украинском
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Талант не має національності. Великий був чоловік!
Гарна присвята. Висоцькому написано взагалі дуже багато присвят, великими відомими поетами. У Башлачова - одна із моїх найулюбленіших. Велика людина була, не дивлячись ні на що. Генію можна пробачити, напевно, будь-які слабкості.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слегка расстроена гитара
и голос хриплый - не певец!
Но глянь - на голове тиара!
Ты заслужил её -ТВОРЕЦ!!!
Твои стихи пронзают сердце,
а песни - будоражат ум!
Ты к счастью приоткрыл нам дверцу -
Жеглов... И Муза...Покоритель дум...
Никто забыть тебя не вправе!
Ты был и есть певец мечты
великой, солнечной державы,
название которой - ТЫ!!!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бачу, Анатольєвич, я і вас надихнув, дякую, такому коментарю місце на перших полосах!