Ти маєш все в собі – мені ж зосталось
Лише здобуте, й те тобі залишу.
Тобі миліше буйнотравний галас,
Мені ж – свята іконописна тиша.
В земному скиті опливаю воском
На мертві води віри і надії,
На котрих профіль Ієроніма Босха
Реальніший за образа Марії.
Ти ж, лотосом у пелюшках пелюсток
Обійми розкриваючи світанку,
На тлі блакиті співом златоустим
Мережиш благовісну вишиванку…
Знавець шляхів, світів і горніх станів,
Прокляв би все земне, коли б не чари
Твого єства. Я впав тут – тут восстану!
І не прийму ні смерті, ані кари.
Бо знаю за ознаками провину,
Я знаю, що гріха нема і горя.
Навчи мене виходити із піни –
Я напишу тебе в солонім морі.
