Вибач… За все погане… Прошу тебе, щоб те добре, що так далеко від мене, наблизилось хоч трішечки… Навіть на один малесенький крок. Прошу тебе, щоб те добре, чого у мене немає, з’явилося. А те, чого є хай тільки одна краплинка, збільшилось… Прошу, щоб світло світило яскравіше. Прошу, щоб сонце було лагідніше. І нехай його променів буде вдвічі більше! Прошу, щоб люди, які сплять проснулись. І обернулись обличчям до неба. Побачили сяйво. А на небі те сяйво завжди хай сяє! І того, хто засмутиться зажди зігріває. Тому хто одинокий нехай буде вірним другом, а того, хто злидар, нехай найщасливішим зі всіх воно зробить. Нехай воно каже “Я тут!” тим, хто втратив надію! Хтось мріє про ніч, що світліша за найяскравіший день! Нехай його мрія здійсниться! А ще, напевне ти знаєш, там, за заводом, маленький хлопчина без хліба вмирає. Лежить і мовчить. А сльози тихо стікають… мовчить, бо сили кричати вже він не має.. Руку підняв, щоб підвестись… Але ні! Знову упав… А сльозинку його синичка підняла. І високо в небо злетіла. Так от, нехай той хлопчина підніметься, крикне: “О Боже!” І стане щасливим!!! Усміхнеться! Знайде свою маму. Обніме, пригорне, і тихо-тихенько на вушко прошепче:”Мамо! Я тут, біля тебе!” Матуся його усміхнеться… І скаже: “Синочку! Мій сину!”. Піднімуть очі до неба. Побачать те сяйво.. повірять у Бога… Тут прийде тато. І буде все добре… Кожен загорнеться у свою ковдрочку і чекатиме Святого Миколая. А на небі засяє ще одна зірка..
Хай кожне погане погляне на небо! Побачить те сяйво! І стане інакшим!
Здається, ніби це казка. Але погляньте на небо. Невже ви не бачите того сяйва, яке зливається з неба?..
18 грудня 2007 21.32
