Петро, мій кум, заліз у владу,
Потрапив у районний РАЙ.
В адміністрації посаду
Він виміняв на людський пай.
Зрубив бабла, село продавши,
І рідну хату, і селян,
Дворів із тищу обібравши,
Одразу став великий пан.
Змастивши медом власні руки,
Щоб кожен долар прилипав,
В казну держави вліз, падлюка,
Але його хтось налякав.
Побачив кум, що всюди люди,
На всіх посадах, що під ним
І вирішив: найліпше буде
Домовитися коє з ким -
«Давай і ти кради, Миколо,
Дарина, також не зівай!
Усіх, що бачите навколо:
Спортсменів, школи обкрадай.
А хто грошей не хоче красти,
Працює чесно, від душі,
Навколішки гидує впасти -
Заяву-звільнення пиши!»
Тобі знайде Петро заміну,
Поставить тих, хто буде рад
«Тягнуть» і день, і ніч невпинно,
Хто балабол і казнокрад.
Отак до влади потрапляє
Той, хто словами за людей.
Той, хто робити що - не знає,
І нас вважає за свиней.
Хоча і сам із грязі в князі -
Ще вчора рився у багні.
Але при владі він наразі,
А ми із вами у лайні.
05.05.2010 р.
Читайте будь-ласка, для того і пишу. 
