Роздягну себе я власноруч,
залишу тільки маєчку прозору і легеньку,
сідниці від сусідів заховаю в шаровари
та дам тобі обвітрить диханням мене .
Глянь, як безсоромно зазира бузок.
Чіпляється розпущений пухнастик-одуванчик
до ніг, до рук спітнілих і блискучих...
Я знічуюсь, додолу опускаю очі, щоб поглядом,
об себе зачепитись - ой, яка ж я гарна.
Мене ти роздягаєш самотужки -
прилипнеш поглядом гарячим і твердим.
Напористо, і наполегливо, і рвучко
здиратимеш із себе спеку, мов сорочку...
Ти ж безсоромно заглядаєш в декольте,
і пальці липнуть до мого зап'ястку...
Нас лихоманить у чужій маршрутці...
...Нас роздягають погляди невдах...
29.04.2010р.