Знов помира душа,
І серце зупинилось на пів-слові...
Збираю речі поспіша...
І мрію, мрію опинитися у Львові.
Із дорогої замші туфлі
Куплю навмисне на тонких підборах
Поміст брущатий хай роззує -
Пройдуся босяка у тихий дворик...
Знов помира душа.
"Клепсидру" потай нахилю -
Нікуди час не поспіша...
Мов каву, львівський простір п'ю.
Схлюпнулась пам'ять на долоню -
Старий білет знайшла в шухляді...
Топцююсь, мерзну на пероні...
У Львів я їду! Друзі раді?!
...І всотую, всотую душу
Прадавніх львівських доріг.
Натомість свою, заблудшу,
Лишаю Львову, щоб навіки зберіг.
16. 03. 2010р.(ілюстрація автора)
Гарно... Приїздіть. Тут надихають древні мури, дощі, бруківка. Від Вашого вірша-мороз по шкірі. Зараз вийду, пройдусь по центру, певно щось напишу, десь через годину - прочитайте
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зазвичай кудись їду у травні, у ЛЬВІВ хочу досказу, тому мандрую туди що ночі. Зараз і до Вас загляну, почитаю...