Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Samar Obrin: мені…тобі…їй…та йому - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страшно!...дуже!...але саме це і є - невід,ємна частина моєї ЖАГИ...Якщо з почуттів не виглядає - СТРАХ...- та можлива загибель...до біса такі почуття!... Я хочу померти ВІД жінки... Та Ви мені сподобалися ще хвилин 15 тому... Пелехата, 28.03.2010 - 00:33
Ви праві - з однієї сторони... Людина пише по-справжньому лише тоді, коли кожне слово пропускає через себе, коли мріє, плаче, сміється чи вирішує, але ж не тоді, коли вона спокійна... тоді вірш ytobhbq s навыщо його писати?...
Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще один крок до МЕНЕ...Ви дуже смілива ЖІНКА...Дарую Вам оцю квітку в знак ВЕЛИКОЇ поваги Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так!...це зброя!... і треба її застосовувати як підказує серце!
Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
надати привід для образи?...Та ображайте - не соромтесь... Саме це - і є те, що я вибрав собі по житті... Як б там не було!
Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже радий цієї одиниці - велике спасибі!...може вона має більшу цінність за п,ятірки деяких інших
Blondberry, 16.03.2010 - 14:42
Але з іншого боку, ми повинні бути вдячними таким "поетам". Адже якщо з них сміються, значить вони приносять людям радість
Blondberry, 16.03.2010 - 14:26
Егеж... замість того, щоб щось робити і вирішувати, людина обирає найлегший шлях - скаржитись, а ще гірше - скаржитись у віршах, підносячи це як талант. Краще написати такий вірш, який зміг би щось вирішити або хоча б допомогти вирішенню.
Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так! о, Blondberry вірш - це дійсно зброя...та хтось із неї робить хустку для шморгання та до біса їх! Іноді неможливо вчитатись у деякі вірші...аж самому соромно ...думаєш - чи така вже сліпа людина? чи - безглузда...щоб таке кинути і не вмерти від сорому?...та вона мабуть ходить - надута від важливості ...Я колись вмру від сміху Blondberry, 16.03.2010 - 14:12
"Не зробивши останній крокПовірив словам Та не йшов - до своїх зірок." - отож бо! вірш цього не виправить. все залежить від кожного з нас! Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я про мету віршописців...ти добре зрозуміла!...бо у багатьох треба читати таке: "Дивіться!...чи не заслуговую я на співчуття?...я несу таку важкість, люди ...та не приховую це від вас "... насправді - це пастка!...нас тягнуть до того, з чого самі не в змозі викарабкуватись... Це праця для фахівців психології, а не радість для людини.. Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
точно!...тратить время на самоЖАЛЕНИЕ! самоУСПОКАИВАНИЕ...в чём тут предназначение? - собирать вокруг себя - подобных себе? "О, давайте сначала поплачем обо мне, а потом о каждом из вас..." - говорят они друг другу Я в восторге от людей! Это грозит мне - погибнуть от смеха Любомила, 16.03.2010 - 08:38
душа твоя – Скопище образ: Все мине! І – ти - Теж минеш колись Це сподобалося найбільше. Samar Obrin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тільки це?...ну тоді дарую Вам саме цю частку
|
|
|