До тебе всім єством своїм я прагну
Тягнуся немов до сонця перволист
Тебе зустрів всю до любові спраглу
І не хвилював в тобі ніякий хист
Ми стрілись двоє де цвіла калина
Де соловя мелодія лунала
Ріка водою береги зєднала
Заворожила цвітом нас весняна
Тебе дістав мов крижину з під снігів
В руки взяв відігріти намагався
Та лід не розтавав хоч з усіх сил грів
Та мабуть зовсім я не тим займався
З роками бачу плив проти течії
І не одні ми весла там зламали
Що було впіймати вітер в парус свій
І втіху у житті обоє б мали