Йшли іспити у школі, як кажуть – без сучка,
Усе на рідній мові, спочатку – до кінця…
Й питає жваво вчилка худого молодця:
Назви ж мені хлопчина всі місяці – сповна…
– Лютень, січень, травень…(а про грудень він забув),
Тож думав…, зробив сажень (хоча б так не заснув)…
Розгублена та вчилка підказує мерщій,
Показує ж на груди, щоб думав кмітливій…
Так, каже учень: Сисень… та ж руки опуска,
Кінчився мабуть кисень – головою все хита…
Чи – Пузень, …далі училка руки вниз веде,
Мож – Писень, …й між ногами ручками трясе…
…педагог чорнявий – вже й руками не махав,
Щільно за спиною він миттєво їх сховав…
Є осяяння у корінь… і концерт вінця дістав,
Буде, певно, місяць – Попень, важко, зміркував!!!
Оценка поэта: 5 Прийшов хлопчисько той додому,
А мати запитала
- Чим в школі ви займалися?
Чому вчителька навчала?
Він показав все як було,
Розправився на повні груди,
Мати погладила його,
-Певно "анатомістом" буде...
Вячеслав Рындин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я тоже в детстве такую историю слышала, в виде анекдота. А тут анекдот в стихах получился 
насмішили!
