Заглуши мої кроки банально увімкненим плеєром,
І вдивляйсь в горизонт, коли буду проходити поруч.
Наших втрачених днів не зібрати, і, навіть, не склеїти,
Вони були крихкіше найкращого в світі фарфору.
Заховай свої очі за темними, знов, окулярами -
Я і так знаю те, що в них майже немає тепла.
Не дивися на сонце, воно вже і так поза хмарами
Заховалось від світу, де стільки ненависті й зла.
І я знову пройду - буду вірити, що обізналася,
Що то був ще один з заблукавших в гіркому раю.
Він не знає, та в нього ще є кілька днів, ще зосталося
Кілька митей з прозорого, наче вода, кришталю.
Обернися, коли оніміють в навушниках пісня і спогади -
І ти раптом побачиш, що поруч проходжу не я.
Зупини, розгадай, як колись, її мрії безсоромно.
Запитай і не бійся, що в неї знайоме ім'я...
Заглуши мої кроки банально увімкненим плеєром,
На перетині вулиць й, розбитих не нами, надій.
Нас уже не зібрати докупи, і, навіть, не склеїти -
Нас давно полишила залежність від втрачених мрій.
14.05.09
Окень проникновенно! 
