Задуматись, а що життя,
Що вже я встиг у нім зробити.
Чи варте все моє буття,
Того щоб далі в світі жити.
Чому цінуєм ми усе,
Коли є страх, що вже втрачаєм,
Чому нам байдуже на все,
І лиш з бідою помічаєм.
Що справді варте щоб себе,
Ми всім старанням приділяли.
І що в житті є дороге,
І варте, щоб це цінували.
Але буває, що запізно,
Скарби життя ми розумієм.
Нема тоді вже вороття,
Ніщо змінити не зумієм.
Лиш чудо може помогти,
Але ж чудес не так багато.
Тож краще думати завжди,
Щоб потім вже не жалкуват.
