Зламались крила у надії...
Я більше пам`яті не хочу...
Я більше цьому світові не вірю...
Я жити так не можу...
Я янгол темряви навік
Але немає більше крил у мене...
Я закриваю назавжди повіки...
Тепер живу лиш спогадами...
Мій світ давно загинув
Мої кохані мертвою мене вважають...
А я у часі тихо плину...
І біль уже не помічаю...
Вже сльози висохли давно
Лишь сум застиг в очах
Мені так сумно...
В душі лиш страх...
Я буду жити тим,
Що ти мені колись розповіла...
До мрії важко йти...
Я так і не згадала...
Я так стомилась тінню бути...
Я так стомилась згадувати все...
Чому так легко все забути?
Куди цей час мене несе?
Стомилася когось благати
Щоб пам`ять повернулася...
Стомилася чекати
Я більше не стараюся...
Я янголом колись була
Людиною була колись
Але себе давно я втратила...
Давно поміж світів я загубилась
Почуй мій біль, мій стогін і мій плач...
Почуй мене, сестра...
Невже ти є палач?
Мені потрібна твоя посмішка...