Важкий вантаж свого життя
Лише ти пронесеш
Так, як думки і почуття,
Які в собі несеш,
У голові та в глибині
Душі на світі цім.
Життя ж бо надане мені,
Тобі – нам всім на нім,
Аби його лиш так прожить,
Як прагнем більш за все
Всі ми на світі цім щомить,
Хай що нам не несе
Навколишній цей світ, в якім
Усі ми живемо,
Хай і нерідко ми на нім
Важкий хрест несемо;
Бо другого нам всім життя,
Як не хотіли б ми,
Не дасть ніколи майбуття.
Звемося ж ми людьми,
В яких життя одне лишень.
Тому слід цінувать
Усім нам кожен новий день,
Мить кожну проживать,
Немов вона остання в нас.
Адже не зна ніхто,
Коли настане смерті час,
Чи то за років сто,
Чи то, можливо, і за мить
Вона до нас прийде́.
То вже кому, як пощастить.
Але ніхто й ніде
Її не омине повік,
Щоб в світі вічно жить.
Із часом скінчиться наш вік.
Цього нам не змінить.
Євген Ковальчук, 25. 11. 2020
