І звідки той козел з'явився,
Який насправді звався цапом?
Чи, може, хтось його призначив,
Чи самостійно сам пробився,
Де проживали мирно поряд
Тваринки всякі собі мирно?
В своїх полях паслись спокійно,
Так ні, - з'явилось оце горе!
Всім спокою нема від тоді,
Когось бодне, лягне когось ще...
Таке бліде, хиляве, тоще,
Та злюще, підле по природі.
Обходить стали стороною,
Щоб з тим козлом не зустрічатись,
Та він навмисно лізе клятий,
Щоб щось лихого десь накоїть.
Як тільки вийде прогулятись,
І глядь, нікого вже немає.
Чого чекати, - хто це знає,
То краще з ним не зустрічатись.
Вже й думали зібратись браття,
Та й начесати цапу морду
Гуртом там якось при нагоді.
Та лячно, - може біснуватий,
Перекусає всіх до сказу,
То ліпше буде, - не чіпати,
Поговорити краще з цапом
І все з'ясується відразу.
Знов прогулятись вийшов якось,
Та й до ставка дійшов козел той,
В ставок заглянув, як в люстерко,
Став корчити страшні гримаси
І грізно роги наставляти,
І той давай не відставати,
І все страшніше час від часу.
То ж рішення прийшло спонтанно, -
Ах, так, - і розігнавшись, сходу
Він відчайдушно плигнув в воду,
Лиш гучно мекнув наостанок,
Пішов до раків на сніданок.
Мораль, - щоб цапа зупинити :
Є в світі засоби надійні !
Натрапивши на сили рівні, -
Він шлях закінчить тим кульбітом!
