ГУМОР. Плач одесита. На читання 108 псальма. Полімсест.
Господи Боже моєї хвали, не мовчи,
Слізно й покірно молюся Тобі я вночі,
Оточила країну мою ненависна москолота,
Та їм подібная сволота.
Господи, як і заповідав Ти,
Люблю я ворогів своїх тих,
Да так, що навіть не пожалію нині,
Подарувати їм своєї кончини.
Повішай за цавари* супротивників на мотузках із цукру,
Содуху, Ти ж бачиш, бажаю їм супер солодку,
Благаю, щоб хворі з психлікарень всеньких стали дужі й вільні,
А москалів зачини ж Ти у ті божевільні.
Боже Ти милий, вельми
Прошу я Тебе, щоб скоріш Перемога, і ноги ми,
Звихнули свої у радості танцях,
На вражих могилах.
Ще заклинаю Тебе, щоб печінки у бесурів тих,
Виходили по шматочках через шнобелі в них,
Щоб супостатів душі вселилися в котів,
Та їх покусали за бейці* мільйони скажених цуців.
А може оберниш Ти превражин у справжню кицюньку?
А бульбофюлера тоді на велику рибну тюфтєльку,
І кицька, щоб нею до останку подавилась,
А Ненька від них за раз скопом здихалась.
Альбо перетвори Ти русню на блошиці,
Що живуть у пуйла вольдемора в матраці,
Та нехай від крові його подохнуть, як в дусті,
І полюбить орків ангел смерті.....
Господи сил, чимало ще я маю прохань,
Щоб заклятих недругів Твоя торкнулась длань,
За зухвальство моє Ти милосердно пробач,
Хоч дещицю з цього вчини, почуй же мій плач.
Господи свєтий,
Ти ж мені повір,
Що рачу я жити в Одесі малій,
Ніж визволять мене у Велику Сибір.
Не хочу я, Боженько,
Руzzкого міра того,
Спаси й сохрани, Єговонько,
Україненьку від лишенька цього....
Цавар(одеськ)- шия.
Бейці(одеськ)- мошонка.
Жаль, що на недільку не заглянули до милої Одеси. Тут тих ждунів, нам на триста років хватить. Баскетболіст погромив трішки їх на Донбасі, розвалив на півдні, а як вони чекали приходу русні. Діла, як і рукописи - не горять!
Я корінний одесит, а є приїжджі які можуть бути навіть у третьому поколінні,але це їх одеситами не робить, якщо навіть вони і народилися в Одесі. Я не знаю жодного корінного одесита, хто був за русню...
Може, б.ласка, мені хто поясне, бо я щось туплю... 
