...За нині третій раз йому дзвонила,
А він усе розмови уникав.
Прийдеться знову, що лиш має сили,
Вдавати радість.
— Слухаю,— сказав.
— Синочку! Як ти? Вже поїв сьогодні?
Мабуть на парах?
Шапку й шалик взяв?
— Та все номально, мамо. Не голодний.
На парах... — й тихо каску поправляв...
...— Тримайся, се́стро!
Чуєш???
Лине славень!
Ми в бій йдемо не маючи страху!
Благослови на правду Небесами!
За рідний прапор я життя складу!
Вклади в наплічник всі мої звитяги,
Виши́ванку із маминим шиттям,
Два найдорожчі, найрідніші стяги
Дай дітям.
Я ж всміхатимусь смертям!..
...Зайшов на кухню.
На столі, з вечері, усе стояло.
Все його ждало́.
Тут пахло домом, затишком...
З кишені
Дістав кусок бруківки. У відро.
Торкнув її плеча.
— Пробач, коханий.
Малюк не дав поспати. Може чай?
Коли приїхав? Як робота? Плани?..
Він пахнув димом. Сотник. Він — свіча...
...— Ходімо, тату!
Швидко! До машини!
Тримай. Погнали! Нас чекає люд!
До барикад підвезли свіжі шини.
Майдан вершив свобідно-вільний суд!
Дзвінок.
— Ну де ж ви?
— Що сказати мамі?
— Кажи, що черга лиш до нас дійшла...
Стікали кров'ю батько разом з сином.
Вогонь чекання в краплях крові згас...
... Старенька матір у вікно гляділа.
Застиг в нім погляд.
Свого сина жде.
— Чомусь Василь не дзвонить,— серцем мліла.
— Та він таксує, мамо, кожен день.
Швидка помчала.
«Нуль» її чекає.
Василь рулює. Поруч побратим.
Життя рятує. Він життя збирає.
Своє віддав.
До мами «їде» син...
...— Ваш брат загинув. Маєте хвилину?...
Зависла тиша.
Розколовся діл.
Молодший брат, який ще сам дитина,
Тепер за батька.
Серед тисяч кіл
Веде за руку п'ять малих пташаток.
Дає їм крила.
Відкриває світ.
А на душі, з обпалених печаток,
Війна таврує староюність літ...
...Вже скоро в бій.
Готує капелан Святі Дари, Занурившись в молитву.
Хтось відтанцює свій останній тан,
А хтось згризе всю шоколадну плитку...
Зі всіх кишень одна йому свята -
У ній шматки залишеного фото
Та два малюнки, що його донька
Намалювала та віддала в руки...
--------------------------------------
І огорнула вибір в сім полотен.
Любов у нім пульсує. Бо ЖИВА!
Ще по кутах, оскалом, йде супротив
Та дозрівають праведні жнива.
До збору час покличе. Тільки б сили,
Отой зібрати справжній урожай.
Веди нас, Боже, повз врага могили.
Їм, по заслузі, кожному воздай.
Марія Дребіт
07.12.2023 Португалія
малюнок авторки та ші
Пречудовий, дуже сильний вірш! 
