Літо 2013 року...
Саме тоді і почалася вся ця історія...
Чому саме тоді, за рік(майже) до основних подій?Думаю, саме тоді я і зробила ВЧИНОК. який спричинив ланцюгову реакцію в подальшій вервичці подій. Проте, оглядаючись назад, я впевнена що зробила б так само...
Чи задумувався хто-небудь над тим коли саме просте звичайне спілкування переростає для когось у щось більше? Я - ні. І досі ще не розумію, що саме я сказала не так, щоб моє дружнє щире відношення можна було сприйняти саме в ключі симпатії або і чогось важливішого??? Можливо значну роль в цьому зіграла природня властивість людини вірити
в бажане або якийсь інший фактор - я не можу уже навіть запитатися про це, немає вже тієї людини...
Та сталося так , що в розмові з однією людиною - в грубій, дещо вульгарній формі - я почула зізнання в коханні. Я завжди намагаюся такі натяки чи розмови переводити в жартівливий формат - даю шанс забрати свої слова назад або відмовитися від сказаного ( і зачасту це спрацьовувало, але не цього разу, нажаль) Впертість це, звісно, хороша риса, проте тільки тоді, коли вона спрямована в правильне русло. Він не бажав відмовлятися від слів, а мені було дуже неприємно від цієї ситуації і я все розповіла коханому, законному чоловікові... Вчинився скандал, сварка... Ми обмежили спікування з тією людино(повністю не могли , оскільки досить близький чоловіковий родич) і ніби-то все вляглося, і ,навіть, забулося...але...
Але....
Мені ніяк
|
|
