Хтось досі пише про це все вірші. .
Одних стираєш немов крейда з дошки,
інших від серця ледве відриваєш.
Ховаєш, чомусь, очі, як волошки,
Усі нитки навколо розриваєш.
Без цих щасливо далі проживаєш,
без інших, вже не виживеш ніяк.
Знову собі щось в склянку наливаєш
і думаєш, що це якийсь там знак.
Одні йдуть, залишаючи сліди,
про інших пам'ять хвилею стирає.
Завжди лишаються якісь плоди
за які хтось тебе ще покарає.
Хтось залишає шрам в душі,
а хтось ту саму' ДУШУ забирає ...
Хтось досі пише про це все вірші..
Бо знов душа на увесь світ волає..
Я втрачаю тебе у часі . . (соплі)
Я втрачаю тебе у часі
Очі, спогади, миті, думки.
Розпливаються сказані фрази,
Розриваються сторінки.
Я тікаю від тебе ночами
Коли навіть тінь твоя спить.
Змиваючи все дощами,
Бо ще досі з ліва щемить.
Не вривайся у моє серце
Там немає нікому місця.
Я ще досі з тим самим перцем
І мене вже й сам чорт боїться.
Шизофренія
..
Ти згадуєш тремтіння мого кохання.
Втома терзає, на шматки розриває.
Гнів самолюбства тебе очищає.
..
. . нікчемний ранок. .
..
Два повідомлення, що гірші від отрути
..
А твоя правда, що як завше, із вершками
..
Дзвенять слова немитими чашками..
...
Я не забула. .
..
і може й добре, що душа нині в тиші..
. . Сміх моїх думок. .
..
.. сміх мої думок мене лякає..
..
Про. . (у когось з них)
..
У когось з них я твої очі бачила..
. . Мені не п'ятнадцять. .
..
.. я пІду не чутно
..
Як мобільний в режимі "без звуку"
..
Вийду тихо з кімнати й розтану
..
Двічі я не ввійду в твоє небо..
По тілах я не буду скитатись
Від гуркоту реплік фінальних..
..
. . Приватні синтименти. .
..
Мене просто злапала втома..
Без оцих от надмірних чуттів
Мене з ними сум познайомив..
..
Думки всі в стерильних бинтах
..
ТИ її не забудеш нізащо. . - Кого?
..
Часто сиплюсь віршами в малих кафе
Серветкам знайомий смак зболілих чорнил.
..
А я просто ангел і сьогодні чергую. .
..
.. акції на щастя впали
..
Я б усі рвані душі зашила - не вистачить ниток..
..
Не сип мені на серце нафталін. .
Не сип мені на серце сухий нафталін
Я дезінфекції поки не потребую
Хоч спогади й гіркіші за сірий полин
Та я їх потім в часі сама закоркую
..
. . і кава наостанок. .
Затягує світанок вчора відкриту рану..
Відсутність дивних рамок породжує уламки..
Нещирі телеграми, блудлива лихоманка..
І кава наостанок в тихий спокійний ранок.
.. хоча б в блокноті.. (М'ята)
..
Заплутую сліди, десь в неба на краю..
..
Пора з нуля усе почати, хоча б в блокноті..
..
Кров із медом (квартиранти серця)
..
Посуньтеся, сердечні квартиранти,
..
Залиште цю розхристану халупу
..
Апатраменти собі інші підшукайте
..
.. Мені тебе нескінченно мало..
..
І цей біль, що з дна, як каміння.. пробиває наскрізь днище.
Я тону в прокопчених каплях з неба ..
Та чіпляюсь за голос в трубці, бережу його як повітря
І ця біль мене загубить, якщо ще не встромила вістря.
Вечір - вічність в режимі пекла. Посекундно себе втрачаю.
Промальовую чорним вугіллям наші зустрічі і вокзали..
Ніч під ноги кидаю платтям, п'ю своє божевілля зухвало..
Мені знову безмежно мало. Та я досі тебе прощаю.
Можна я буду…!?
..
Можна, я стру пам'ять як файли
Де безліч вірусів десь на системці
І минулі записи, що колись гортали
Банально вирву, ніби ми незнайомці.
..
Я б тобі лиш..
..
Вітер вкрав давно думку мою
Й хвилі нею по морю малює..
..
Квиток.. НА ВОЛЮ!
Збираю спогади й ховаю під абсентом,
Відбиток ніжності стираю з горизонту.
Неактуально ставити акценти..
У почуттях в яких відсутній, навіть, контур.
Втікаю, щоб не розірвати нерви..
Я ж не фанат твоїх брудних концертів.
Мене вже й так до половинни, майже, стерли.
Хоч я й уже давно не на мольберті.
Міняю чай на безліч алкоголю..
Й просто чекаю.. коли приїде потяг.
Мені квиток! Куди? куди.. На волю!
А у віршах знову гуляє протяг..
Спусти курок!!!
..
.. біль..
Роз'їв стіни думок..
..
Запам'ятай мене..
..
По чистому кольору карми
..
Запам'ятай мене ..
.. як просто хорошу ідею..
..
Він їй… вона йому…
..
Після таких знань - душа крижаніє..
..
"Не фасон. . "
Вона так любила його, до молекул..
..
В нього поринула, як в сОн
..
.. за осінню я слідом.. (Шум моря пОряд та клекіт старого лелЕки)
..
Ще десь літають мрІї - бАбине лІто
..
Нафталін цнотливості
Вона була така невинна,
Її б устами та свщенику мінет,
..
Вона тхне нафталіном цнотливості,
Так, ніби, виросла в монастирі.
..
У лоні, ще й, не побували пальчики,
А вже так багато думок.
..
Моїй бездарності (якби ти знав. . )
..
Стоять на варті невимовні протиріччя.
Якби ти знав куди стікаються всі ріки:
Бажань, думок, моментів, почуттів
..
Дозволь мені. . (. . жадана-непрошена. . )
..
До дна мене пий, сонну,
Дурмань палкими словами,
..
Укутавшись в сутінки осені ...
..
Краплину неба (нові сторінки)
Думки рояться бджолами навколо.
І знов не сплю - щось вирвали з душі..
..
Перетворивши моє серце на розруху..
Зібрав тихенько речі, розірвав мости..
..
. . Не кохання. .
Давай дивися мені прямо в "душу",
Бо лиш з тобою було справді "ми".
Секунди йдуть, а в серці непорушно
Один лиш спогад ще досі щемить.
Зривай зі своїх уст оті бажання,
Які колись так палко говорив.
У нас з тобою було не кохання,
Просто, когось хтось палко обдурив.
Шукай для себе в світі найріднішу,
Яка б іскрою танула в тобі.
В нас не антракт, упала вже завіса
Невірність захлинУлась у злобі.
|
|
