Десь за тридев'ять земель,
В тридесятім царстві,
Там де сонечко встає
Та лягає спати,
Жив в багатстві, не тужив,
Смачно їв і вдосталь пив,
Не абихто, самий справжній
Цар — всевладніший Євтим...
Правив царством справедливо,
Не шукав війни між миром,
То ж монархом видним став,
Всяк з сусідів поважав
Та приносив йому, в шану,
Подарунки цінні, гарні,
Так, у дружбі зі всіма,
Процвітав й біди не знав...
Люд його, по всьому краю,
Вихваляв завзято, славив,
Бо ж таки вже як-не-як
Не тиран зовсім, не деспот,
Бачив правда де, та врешті,
Злодіянням і брехні,
Не давав він волі, ні..
Всім велось, в часи ті, добре,
То ж платили чесно подать,
Знали й крихти не вкраде,
Все розпише, що і де,
Лиш на благо, лиш на діло,
Щоб по совісті й уміло...
Так тоді усе було,
Та чаїлось збоку зло,
Зажадав чужий не свого,
Не зважав, що не його,
Готувавсь, не спав ночами,
Будував препідлі плани,
Креслив наново кордон,
Цар Росляндії — Гундон...
